Апостол утішає християн-євреїв (а в їх особі і всіх, хто подібний до них) з приводу їх терпінь у минулому заради їх віри (власних терпінь, або терпінь стосовно тих, кого вони підтримували), заохочує і далі виявляти відвагу (сміливість, свободу, впевненість, відкритість, відвертість, первинно у словах, але в широкому смислі, мужність).
Читання в піст, близько його середини слугує для заохочення та підтримки тих, хто прямує шляхом посту до Христа, а також як заклик і до тих, хто не робить цього поки.
Слова про короткий час до Приходу Христа означають, як і в пророків, що час терпіння тимчасовий, а нагорода — вічна і безкінечна, так і те, що найважливіша подія — Перше Пришестя вже було, а тепер попереду друга найважливіша подія — Друге Пришестя Ісуса Христа.
Цікавою є згадка про душу Бога
(Євреям X, 38) — багатозначні слова. З одного боку означають — людську душу Ісуса Христа (до речі, пряма вказівка як на те, що у Христа була людська душа, так і на те, що Він є Господом і Богом), яка знає, що є водночас і Божою душею, бо належить Іпостасі Сина Божого. З іншого — якщо розуміти не про Христа, то це алюзія (паралель, відсилання до, згадка про) на дихання життя
, через яке людина стала душею живою
, як читалося днями з книги Буття. І в такому смислі слова означають, що якщо навіть і праведна людина відійде від Господа, то втратить Джерело життя, Бога. Третій смисл — паралель з особистісними стосунками чоловіка та жінки, хлопця та дівчини — праведний тут — чоловічого роду, душа — жіночого, а тому, як дружина, яку залишає (покидає чи навіть зраджує) чоловік, не матиме справжнього вподобання у ньому, так і Господь стосовно тих, хто були вірні, а потім відпали. Загалом же слова — цитата з книги пророка Аввакума II, 4.
Покликання апостола та євангеліста Матфея, який ще мав інше ім’я — Левій. Був сином Алфея, а його брат також став одним з 12 апостолів — Яковом Алфеєвим (або ще Молодшим).
Більшість тлумачів вважають, що Матфей, будучи митарем, тобто збирачем податків для окупаційної влади римлян, прикладом грішника проти суспільних відносин, проти суспільства, яких не любили співгромадяни, прагнув чогось іншого, і тому радо відгукнувся на поклик Ісуса.
Подібно і ті митарі, які оточували Ісуса, прагнули іншого життя, хоча, можливо, не наважувалися на радикальну зміну і залишення своєї діяльності.
Ісус покликав за Собою як апостола митаря Матфея, але Він усіх митарів закликав до покаяння.
В іншому місці Він скаже фарисеям: Митарі та блудниці випереджають вас (йдуть попереду) у Царство Боже, бо вони покаялися
. Тут видно, що митарі — приклад гріхів проти суспільства, у суспільному житті, а блудниці (фактично повії) — гріхів проти особистого життя — і таким чином у словах Ісуса названі грішники різного роду
. Хоча вони як раз.чий приклад мали напоумити фарисеїв у зарозумілості останніх, але такий контекст ніяк не означає, що Ісус виправдовував їх гріхи.
До слова сказати, Матфей є одним з моїх улюблених святих, пам’ять якого 16 (29) листопада.
Читання щодо поминання померлих. Про них є гарно написано за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Trijcya.html
Про сурму є гарні роздуми за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
25022023.html
22022023.html
Зверну увагу на те, що в текстах вживається слово παρακαλειτε (1 Солунян IV, 18, не читається, але завершує слова Апостола, які читаються сьогодні). Це багатозначні слова, які походять від кликати близько
, а тут означають утішайте
, від них маємо назву Святого Духа — Утішитель, Паракліт
.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
Джерело:
18032023.html